одностайний
ОДНОСТА́ЙНИЙ, а, е.
1. Який виявляє, виражає спільну волю.
Ватутін тільки оглянув присутніх, прочитав у їх очах одностайну рішучість (Іван Ле і О. Левада);
// Злагоджений, дружний.
Кімната раптом здригнулась від одностайного реготу (Олесь Досвітній).
2. рідко. Єдиний, неподільний.
Гетьман і Шрам вернулись іще веселіші, пили за здоров'я великої одностайної України (П. Куліш);
Старий Монтовт .. пам'ятав усі заходи Вітовта з метою звільнитися від польської опіки та звести одностайну великокняжу владу на Литво-Русі (Юліан Опільський).
3. Весь, суцільно однаковий.
Дім невеликий, але з однаковими вікнами, одностайною краскою на надвірних стінах, з цілим дахом, цілими коминами, одним словом: назверх порядний (О. Маковей);
Ліс починав спрокволу втрачати свою одностайну зелень (Ірина Вільде);
// Те саме, що одномані́тний.
Якийсь неначе рай увиджується їй в фантазії, заколиханій тихим одностайним сільським життям (І. Нечуй-Левицький);
[Любов:] Риск... та що, без нього все життя людське було б одностайне, як осінній дощ (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)