Словник української мови у 20 томах

одубитися

ОДУБИ́ТИСЯ, одублю́ся, оду́бишся; мн. оду́бляться; док., фам.

Вмерти, околіти.

А ото вже дід підріс Та і одубився; Після нього через рік І батько родився (С. Руданський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. одубитися — одуби́тися дієслово доконаного виду вмерти; околіти зневажл.  Орфографічний словник української мови
  2. одубитися — див. вмирати  Словник синонімів Вусика
  3. одубитися — одублюся, одубишся; мн. одубляться; зневажл. Вмерти, околіти. Дубом одубитися — вмерти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одубитися — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл.  Словник синонімів української мови
  5. одубитися — ОДУБИ́ТИСЯ, одублю́ся, оду́бишся; мн. оду́бляться; зневажл. Вмерти, околіти. А ото вже дід підріс Та і одубився; Після нього через рік І батько родився (Рудан., Переслів’я, 1958, 23). ◊ Ду́бом одуби́тися — вмерти.  Словник української мови в 11 томах
  6. одубитися — Одуби́тися, -блю́ся, -бишся = одубіти 2. Чи швидко твоя мати одубиться? Кіев. г.  Словник української мови Грінченка