одумуватися
ОДУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Відмовлятися, відступати після роздумів від попередніх, звичайно нерозважливих намірів, планів і т. ін.
Варвара не тільки відмовилася виїздити з Севастополя, але й добре нагримала на чоловіка. Вона навіть не одумалася і після виступу Олени Михайлівни Кулик у їхньому бомбосховищі (В. Кучер);
– Одумайтесь, діду, поки є час! – схопився за голову вчитель (М. Стельмах).
2. перев. док., розм. Опам'ятатися, отямитися.
Не вспіли піщани одуматись, як приїздить сам вельможний у Піски (Панас Мирний);
[2-га дівчина:] Мар'яно, що се ти заживо начала себе оплакувать? Одумайся! (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)