одур
О́ДУР, у, ч.
Затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості.
На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський);
Радість доходила до одуру (С. Ковалів).
◇ (1) О́дур бере́ (хапа́є) / взяв (ухопи́в) кого, грубо.:
а) хтось не знає, не може вирішити, що йому робити, як діяти.
– Отсе [оце] шукаю вже півгодини і не можу в сьому числі знайти нічого .. Адже ж тут одур хапає чоловіка! (І. Франко);
б) хтось втрачає свідомість, комусь стає погано.
Не бачивши ж Рутульців, Турна, Вся кров скипілася зашкурна, І вмиг царицю одур взяв (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)