одур
О́ДУР, у, ч. Затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості.
На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб., І, 1955,285);
Радість доходила до одуру (Ков., Тв., 1958, 511).
О́дур бере́ (хапа́є, взяв і т. ін.) кого — затьмарилася свідомість у когось.
— Отсе шукаю вже півгодини і не можу в сьому числі знайти нічого, гідного конфіскати.. Адже ж тут одур хапає чоловіка! (Фр., IV, 1950, 168).
Словник української мови (СУМ-11)