одур

о́дур

-у, ч.

Затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості. Одур бере.

Значення в інших словниках

1. одур — о́дур іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. одур — Одуріння, запаморочення, очманіння, дур.  Словник синонімів Караванського
3. одур — О́ДУР, у, ч. Затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості. На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський); Радість доходила до одуру (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах
4. одур — о́дур бере́ (хапа́є) / взяв (ухопи́в) кого, грубо. 1. Хтось не знає, не може вирішити, що йому робити, як діяти. — Отсе (оце) шукаю вже півгодини і не можу в свому числі знайти нічого .. Адже ж тут одур хапає чоловіка! (І. Франко).  Фразеологічний словник української мови
5. одур — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П.  Словник синонімів української мови
6. одур — О́дур, -ру, -рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. одур — О́ДУР, у, ч. Затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості. На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб., І, 1955,285); Радість доходила до одуру (Ков., Тв., 1958, 511).  Словник української мови в 11 томах
8. одур — Одур, -ра м. Одурь, помраченіе разсудка. Царицю одур взяв. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка