одурманений
ОДУРМА́НЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до одурма́нити.
– Медосолодким вином одурманений ти. Воно шкодить Кожному, хто його п'є на всю пельку, не знаючи міри (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Задихана, зворушена теплим прийомом, віталась [Неля] з ними [дітьми] хапливо, одурманена солодкою знадою руху, галасу й милого безголів'я (Ірина Вільде);
// у знач. прикм.
Готові до безумного вчинку, стоять одурманені старовіри (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)