одурманювати
ОДУРМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОДУРМА́НИТИ, ню, ниш, док.
1. кого. Спричинювати стан запаморочення, оп'яніння; запаморочувати, оп'яняти.
Запах банкнотів, що перейшли не через одну тисячу людських пальців, зовсім одурманив Катерину (Ірина Вільде).
2. кого, що, перен. Затьмарювати, отруювати свідомість (хибними поглядами, неправильними уявленнями, шкідливими ідеями і т. ін.); задурювати.
– Надто смертельною була отрута, якою Гітлер одурманив душі німецьких обивателів (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)