одушевлення
ОДУШЕ́ВЛЕННЯ, я, с.
Стан за знач. одушеви́тися.
І знов оплески й оклики одушевлення, просьби, щоб артист повторив гру (О. Кобилянська);
Хлопець був гарячий і поривистий, Демидів тільки в хвилях одушевлення ставав таким (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)