одушевлений
ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. пас. до одушеви́ти.
Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (І. Франко);
// одуше́влено, безос. пред.
Нас одушевлено радісними перспективами.
2. у знач. прикм. Сповнений високим почуттям, душевним піднесенням.
Одушевлені мужики супроводжали Потурайчина аж до лісу (Л. Мартович);
// Який виражає високі почуття, душевне піднесення.
Одушевлене обличчя.
Словник української мови (СУМ-20)