одушевлений
ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. пас. до одушеви́ти.
Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (І. Франко);
// одуше́влено, безос. пред.
Нас одушевлено радісними перспективами.
2. у знач. прикм. Сповнений високим почуттям, душевним піднесенням.
Одушевлені мужики супроводжали Потурайчина аж до лісу (Л. Мартович);
// Який виражає високі почуття, душевне піднесення.
Одушевлене обличчя.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одушевлений — одуше́влений прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- одушевлений — Одуше́влений. Надхненний. Деколи здає ся мені, що я не серіозний, одушевлений, постійний писатель, тілько ділєтант — і мене прикро вражає навіть похвала тому, що я не можу відтак “поставити ся ”, не стає часу і сили (Маковей, Листи, 553)... Українська літературна мова на Буковині
- одушевлений — НАТХНЕ́ННИЙ (про людину, її діяльність і т. ін. — сповнений натхнення, душевного піднесення), ОКРИ́ЛЕНИЙ підсил., РОЗКРИ́ЛЕНИЙ підсил. поет., ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ заст., ВІТХНЕ́ННИЙ діал. Словник синонімів української мови
- одушевлений — ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до одушеви́ти. Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (Фр., IV, 1950, 306). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах