1. Українська літературна мова на Буковині

одушевлений

Одуше́влений. Надхненний. Деколи здає ся мені, що я не серіозний, одушевлений, постійний писатель, тілько ділєтант — і мене прикро вражає навіть похвала тому, що я не можу відтак “поставити ся ”, не стає часу і сили (Маковей, Листи, 553); Деякі молодці, одушевлені горячою любов’ю до нещасного народу, зуміли розбудити лагідний рух і спонукали иньші живла, охочі до роботи, протиділати веденій par force гнобителями мадяризациї [...]. Поки що малі ще успіхи сих людий, позаяк власти роблять їм нечувані перепони (Б., 1907, 79, 2)

// рос. одушевле́нный — надхненний [порівн. бук. діал. наголос у дієприкм. замкнений, зроблений, плечений і подібн ].

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одушевлений — одуше́влений прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. одушевлений — ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. до одушеви́ти. Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (І. Франко); // одуше́влено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  3. одушевлений — НАТХНЕ́ННИЙ (про людину, її діяльність і т. ін. — сповнений натхнення, душевного піднесення), ОКРИ́ЛЕНИЙ підсил., РОЗКРИ́ЛЕНИЙ підсил. поет., ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ заст., ВІТХНЕ́ННИЙ діал. Словник синонімів української мови
  4. одушевлений — ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до одушеви́ти. Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (Фр., IV, 1950, 306). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах