одушевлений

НАТХНЕ́ННИЙ (про людину, її діяльність і т. ін. — сповнений натхнення, душевного піднесення), ОКРИ́ЛЕНИЙ підсил., РОЗКРИ́ЛЕНИЙ підсил. поет., ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ заст., ВІТХНЕ́ННИЙ діал.; ОДУХОТВО́РЕНИЙ (сповнений високих помислів, благородних почуттів, духовної краси тощо); ПІДНЕ́СЕНИЙ (сповнений душевного піднесення, збудження і т. ін.). О, як ти схожий на поета, Натхненний майстре кораблів! (М. Нагнибіда); Натхненну музику до "Гімну" (І. Франка) написав М. Лисенко (М. Рильський); Тебе вітають, молода Вітчизно, Твої окрилені сини (М. Бажан); Ніщо так не красить людину, як натхнення, — подумала Ярослава, провівши Сергія поглядом. — Просто насолода дивитись на людину ось таку — розкрилену, одухотворену... (О. Гончар); Без знання немислиме цікаве життя, неможливий творчий одухотворений труд (І. Цюпа); Давно Кардаш не бував у такому піднесеному настрої! (С. Журахович).

НАТХНЕ́ННИЙ (про вираз обличчя, погляд, рухи тощо — який виражає натхнення, душевне піднесення), ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ заст., ВІТХНЕ́ННИЙ діал.; ОДУХОТВО́РЕНИЙ (який виражає духовну красу); БЛАГОРО́ДНИЙ (про обличчя, зовнішність і т. ін. — який виражає благородні почуття, високі помисли і т. ін.). Марина говорить про свій проект, про свій літак, і сиві професори зацікавлено дивляться на її натхненне обличчя (В. Собко); Її руки, хода — що частіше стежиш за ними, то більш гармонійними й одухотвореними здаються вони (Ірина Вільде); Чи це не так, що благородні думки вирізьблюють благородний вираз на обличчі людини? (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одушевлений — одуше́влений прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. одушевлений — Одуше́влений. Надхненний. Деколи здає ся мені, що я не серіозний, одушевлений, постійний писатель, тілько ділєтант — і мене прикро вражає навіть похвала тому, що я не можу відтак “поставити ся ”, не стає часу і сили (Маковей, Листи, 553)... Українська літературна мова на Буковині
  3. одушевлений — ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. до одушеви́ти. Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (І. Франко); // одуше́влено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  4. одушевлений — ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до одушеви́ти. Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (Фр., IV, 1950, 306). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах