1. Словник української мови в 11 томах

одушевлений

ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до одушеви́ти.

Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (Фр., IV, 1950, 306).

2. у знач. прикм. Сповнений високим почуттям, душевним піднесенням.

Одушевлені мужики супроводжали Потурайчина аж до лісу (Март., Тв., 1954, 366);

// Який виражає високі почуття, душевне піднесення.

Одушевлене обличчя.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одушевлений — одуше́влений прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. одушевлений — Одуше́влений. Надхненний. Деколи здає ся мені, що я не серіозний, одушевлений, постійний писатель, тілько ділєтант — і мене прикро вражає навіть похвала тому, що я не можу відтак “поставити ся ”, не стає часу і сили (Маковей, Листи, 553)... Українська літературна мова на Буковині
  3. одушевлений — ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. до одушеви́ти. Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (І. Франко); // одуше́влено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  4. одушевлений — НАТХНЕ́ННИЙ (про людину, її діяльність і т. ін. — сповнений натхнення, душевного піднесення), ОКРИ́ЛЕНИЙ підсил., РОЗКРИ́ЛЕНИЙ підсил. поет., ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ заст., ВІТХНЕ́ННИЙ діал. Словник синонімів української мови