1. Словник української мови в 11 томах

одушевлення

ОДУШЕ́ВЛЕННЯ, я, с. Стан за знач. одушеви́тися.

І знов оплески й оклики одушевлення, просьби, щоб артист повторив гру (Коб., III, 1956, 109);

Хлопець був гарячий і поривистий, Демидів тільки в хвилях одушевлення ставав таким (Мак., Вибр., 1956, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одушевлення — одуше́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. одушевлення — ОДУШЕ́ВЛЕННЯ, я, с. Стан за знач. одушеви́тися. І знов оплески й оклики одушевлення, просьби, щоб артист повторив гру (О. Кобилянська); Хлопець був гарячий і поривистий, Демидів тільки в хвилях одушевлення ставав таким (О. Маковей). Словник української мови у 20 томах
  3. одушевлення — НАТХНЕ́ННЯ (стан людини, що характеризується припливом її душевних сил, активізацією всіх психічних процесів), НАСНА́ГА, ОКРИ́ЛЕННЯ підсил., ОДУШЕ́ВЛЕННЯ заст., ВІТХНЕ́ННЯ діал. Весь в натхненні молодім Каменяр будує дім (І. Словник синонімів української мови