одушевленє

Одуше́вленє. Піднесення, надхнення, запал. На тім збори закінчено, серед великого одушевленя, що вже Лужани мають свою руску читальню (Б., 1895, 2, 3); Одушевленє публики було незвичайно велике (Б., 1895, 17, 4);

● З одушевленєм — охоче, гаряче. Якийсь час сиділи ми, мов стовпи, аж нарешті зробив Кольо внесок, щоби грати ся “фантів“, на що всі згодили ся з одушевленєм (І. Синюк, Б., 1907, 2-3, 2); Все те підприняв виділ в певнім сподіваню, що ціле сьвященство з одушевленям підопре сей почин (Звідомл., 1914, 26)

// рос. воодушевление — піднесення, надхнення, с воодушевлением-охоче, гаряче; порівн. пол. zapał — піднесення, надхнення.