одяг
О́ДЯГ, у, ч.
Сукупність предметів, виробів (із тканини, хутра, шкіри), якими покривають тіло.
Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (Панас Мирний);
Гетьман був у простому хатньому одязі – у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (П. Панч);
* Образно. [Єпископ:] В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть [не пристає] вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Леся Українка);
Вже осінь. У жовтому одязі сад... (І. Нехода);
* У порівн. Чи до любові там, де притуплена людська мораль, як зношений одяг, не гріє й не прикрашає? (Іван Ле).
(1) Ве́рхній о́дяг – одяг, який носять поверх костюма, сукні і т. ін.
Несміливо, закляклими пальцями зняли [полонянки] верхній одяг (А. Хижняк).
△ (2) Чолові́чий о́дяг – одяг для чоловіків та юнаків від 18 років і далі.
Словник української мови (СУМ-20)