одіж

О́ДІЖ, і, ж., розм.

Те саме, що о́дяг.

Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М. Старицький);

Рудий .. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (М. Коцюбинський);

* Образно. І слово, й тема – матер'ял, Прозора одіж для ідеї (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. одіж — о́діж іменник жіночого роду розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. одіж — ОДІННЯ, див. ОДЯГ.  Словник синонімів Караванського
3. одіж — див. одяг  Словник синонімів Вусика
4. одіж — одежі, ж., розм., рідко. Те саме, що одяг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. одіж — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм.  Словник синонімів української мови
6. одіж — О́діж, о́дежі, о́дежі, о́діжжю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. одіж — О́ДІЖ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що о́дяг. Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (Стар., Облога.., 1961, 5); Рудий..  Словник української мови в 11 томах
8. одіж — Одіж, -жі ж. Одежда. Купив панові якоїсь матерії на одіж. Грин. І. 99. Скинув одіж. Грин. І. 104.  Словник української мови Грінченка