одіж
О́ДІЖ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що о́дяг.
Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (Стар., Облога.., 1961, 5);
Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб., І, 1955, 138);
*Образно. І слово, й тема — матер’ял, Прозора одіж для ідеї (Рильський, Поеми, 1957, 156).
Словник української мови (СУМ-11)