озвірений
ОЗВІ́РЕНИЙ, а, е, розм.
Те саме, що озвірі́лий 2, 3.
[Надежда:] У свято нап'ється [п'яниця], прийде додому озвірений, б'є жінку, поперелякує і порозгонить дітей (М. Кропивницький);
Крізь чад і дим, немов у пеклі тім, Мигтіли де-не-де озвірені катюги (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)