означувати
ОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНА́ЧИ́ТИ, озна́чу́, озна́чи́ш, док., що.
1. рідко. Те саме, що познача́ти.
Вовкун силою потяг Ґаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (І. Франко);
Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями, а тим часом вже наспівала туди мисливська облога (П. Загребельний).
2. зах. Визначати.
Перші видання пам'яток народної української мови, перші проби означити її місце в ряді інших слов'янських були зроблені вихованцями Харківського та Московського університетів (М. Драгоманов);
Мені важко було навіть означити, в чому полягала особливість його натури (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)