озниця
ОЗНИ́ЦЯ, і, ж., діал.
1. Отвір у даху, через який виходить дим.
2. Сушарня для фруктів, частина якої міститься під землею.
Ті, хто мав багато фруктів, будували спеціальну сушарню (“озницю”) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)