озорювати
ОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що, поет.
Те саме, що осява́ти.
– Хай од мене Бог одвернеться, коли я вас забуду, мій синочку!.. Хай вас Бог озорить небесним світом (Ганна Барвінок);
Палай, наше вогнище, тепле і рідне..! Ти всюди нам світиш, ти всюди нам видне, Озорюєш нам ти дороги у світ! (В. Бичко);
Вітчизно рідна, земле наша, мамо, ми над тобою небо голубе озоримо (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)