озорювати

ОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех., поет. Те саме, що осява́ти.

Палай, наше вогнище, тепле і рідне..! Ти всюди нам світиш, ти всюди нам видне, Озорюєш нам ти дороги у світ! (Бичко, Вогнище, 1959, 11);

Вітчизно рідна, земле наша, мамо, ми над тобою небо голубе озоримо (Гонч., Вибр., 1959, 233);

*Образно. Рідний край мій уже озорив Промінь щастя на довгі віки (Воронько, Драгі.., 1959, 119).

Значення в інших словниках

1. озорювати — озо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. озорювати — -юю, -юєш, недок., озорити, -рю, -риш, док., перех., поет. Те саме, що осявати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озорювати — ОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що, поет. Те саме, що осява́ти. – Хай од мене Бог одвернеться, коли я вас забуду, мій синочку!.. Хай вас Бог озорить небесним світом (Ганна Барвінок); Палай, наше вогнище, тепле і рідне..!...  Словник української мови у 20 томах
4. озорювати — ОСІНИ́ТИ (про здогад, ідею і т. ін. — раптово з'явитися, виникнути), ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ), СЯЙНУ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ОЗОРИ́ТИ поет. рідше. — Недок.: осіня́ти, ося́ювати, осява́ти, озо́рювати. — А де ти живеш, Катю?...  Словник синонімів української мови