озія
ОЗІЯ́, ї́, ж., розм.
Щось надто велике, незграбне (перев. про будівлю); громаддя.
– Ну, та й капіталу ж тут угачено! .. Скілько то його треба, щоб збудувати всю оцю озію [парову машину]..? (Панас Мирний);
Дівчина показала рукою на другий бік шляху. Там, далеченько, видно було якусь озію цегляну, клуні, ожереди... (А. Тесленко);
І ледь вона торкнулась до замка, як перед нами двері розчинились. І ми зайшли в півтемну озію (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)