окалина

ОКА́ЛИНА, и, ж.

Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700–1300 градусів); використовується у доменному виробництві, порошковій металургії і т. ін.; циндра.

Тим часом сталь уже трохи остигла. Темна окалина з'явилась на боках циліндра (В. Собко);

Тисячі тонн металу йдуть на циндру або, як тепер її називають, – “окалину” (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. окалина — ока́лина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. окалина — -и, ж. Оксид або суміш оксидів, що утворюються на поверхні металів (сплавів) при підвищеній температурі на повітрі або в іншому середовищі, що містить кисень; ожарина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окалина — Циндра, віспа  Словник чужослів Павло Штепа
4. окалина — ОКА́ЛИНА (окисел, що утворюється на поверхні металу, нагрітого до високої температури), ЦИ́НДРА (ЦИ́НДРЯ) діал. У сучасній металургійній промисловості очистка поверхні сталі від окалини є обв'язковою технологічною операцією (з журналу)...  Словник синонімів української мови
5. окалина — ОКА́ЛИНА, и, ж. Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700-1300 градусів); використовується у доменному виробництві, порошковій металургії і т. ін.; циндра.  Словник української мови в 11 томах