1. Словник української мови у 20 томах

окалина

ОКА́ЛИНА, и, ж.

Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700–1300 градусів); використовується у доменному виробництві, порошковій металургії і т. ін.; циндра.

Тим часом сталь уже трохи остигла. Темна окалина з'явилась на боках циліндра (В. Собко);

Тисячі тонн металу йдуть на циндру або, як тепер її називають, – “окалину” (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окалина — ока́лина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. окалина — -и, ж. Оксид або суміш оксидів, що утворюються на поверхні металів (сплавів) при підвищеній температурі на повітрі або в іншому середовищі, що містить кисень; ожарина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окалина — Циндра, віспа Словник чужослів Павло Штепа
  4. окалина — ОКА́ЛИНА (окисел, що утворюється на поверхні металу, нагрітого до високої температури), ЦИ́НДРА (ЦИ́НДРЯ) діал. У сучасній металургійній промисловості очистка поверхні сталі від окалини є обв'язковою технологічною операцією (з журналу)... Словник синонімів української мови
  5. окалина — ОКА́ЛИНА, и, ж. Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700-1300 градусів); використовується у доменному виробництві, порошковій металургії і т. ін.; циндра. Словник української мови в 11 томах