окалина
ОКА́ЛИНА, и, ж. Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700-1300 градусів); використовується у доменному виробництві, порошковій металургії і т. ін.; циндра.
Тим часом сталь уже трохи остигла. Темна окалина з’явилась на боках циліндра (Собко, Біле полум’я, 1952, 321);
Тисячі тонн металу йдуть на циндру або, як тепер її називають, — "окалину" (Загреб., Спека, 1961, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окалина — ока́лина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- окалина — -и, ж. Оксид або суміш оксидів, що утворюються на поверхні металів (сплавів) при підвищеній температурі на повітрі або в іншому середовищі, що містить кисень; ожарина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окалина — Циндра, віспа Словник чужослів Павло Штепа
- окалина — ОКА́ЛИНА, и, ж. Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700–1300 градусів); використовується у доменному виробництві, порошковій металургії і т. ін.; циндра. Словник української мови у 20 томах
- окалина — ОКА́ЛИНА (окисел, що утворюється на поверхні металу, нагрітого до високої температури), ЦИ́НДРА (ЦИ́НДРЯ) діал. У сучасній металургійній промисловості очистка поверхні сталі від окалини є обв'язковою технологічною операцією (з журналу)... Словник синонімів української мови