окам'яніти
ОКАМ'ЯНІ́ТИ і рідко ОКАМЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Набрати вигляду і властивостей каменя; перетворитися на камінь.
* Образно. Тайга заніміла від крижаної стужі, окам'яніло небо (В. Гжицький).
2. перен. Стати нерухомим; завмерти, заціпеніти.
В першу мить лосик окам'янів на місці, потім тривожно оглянувся і, опам'ятавшись, полетів своїми слідами до того місця, де залишав матір (В. Гжицький);
Наче боячись окаменіти, Христина ворухнула станом, зміряла блискавичним поглядом парубка і кинулась бігцем од нього (М. Стельмах).
3. перен. Втратити здатність відчувати що-небудь, реагувати на що-небудь, виявляти які-небудь почуття.
Почуваю: щось обмерло, щось усохло в мені, окам'яніла якась частина моєї душі (С. Васильченко);
* У порівн. Повз неї входили в хату і виходили люди; часто об неї черкалися; а вона не чула, наче окаменіла (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)