окастий

ОКА́СТИЙ, а, е, розм.

Те саме, що ока́тий.

Підвів [Левко] голову і побачив на сухому вершечку бука ворона, що сидів надувшись, хижо водив окастою головою (І. Цюпа);

Може, то й вона підгледіла, як Павло цілував Катрусю? Окаста і гостра на слух молодиця (В. Кучер);

* Образно. Я знав напевне, що світ подарує мені окасте сонце, вітри романтики, далекі відстані (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. окастий — ока́стий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. окастий — -а, -е, розм. Те саме, що окатий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окастий — ЗІРКИ́Й (який має гострий зір), ГОСТРОЗО́РИЙ, ГОСТРОО́КИЙ, БИСТРОО́КИЙ, ЗІРКА́ТИЙ розм., ОКА́ТИЙ (ОКА́СТИЙ) розм., ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ) розм. І зіркий у мене був син, ой, який же зіркий, усе на світі бачив (П.  Словник синонімів української мови
4. окастий — ОКА́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що ока́тий. Підвів [Левко] голову і побачив на сухому вершечку бука ворона, що сидів надувшись, хижо водив окастою головою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 345); Може, то й вона підгледіла, як Павло цілував Катрусю?...  Словник української мови в 11 томах