1. Словник української мови у 20 томах

окастий

ОКА́СТИЙ, а, е, розм.

Те саме, що ока́тий.

Підвів [Левко] голову і побачив на сухому вершечку бука ворона, що сидів надувшись, хижо водив окастою головою (І. Цюпа);

Може, то й вона підгледіла, як Павло цілував Катрусю? Окаста і гостра на слух молодиця (В. Кучер);

* Образно. Я знав напевне, що світ подарує мені окасте сонце, вітри романтики, далекі відстані (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окастий — ока́стий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. окастий — -а, -е, розм. Те саме, що окатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окастий — ЗІРКИ́Й (який має гострий зір), ГОСТРОЗО́РИЙ, ГОСТРОО́КИЙ, БИСТРОО́КИЙ, ЗІРКА́ТИЙ розм., ОКА́ТИЙ (ОКА́СТИЙ) розм., ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ) розм. І зіркий у мене був син, ой, який же зіркий, усе на світі бачив (П. Словник синонімів української мови
  4. окастий — ОКА́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що ока́тий. Підвів [Левко] голову і побачив на сухому вершечку бука ворона, що сидів надувшись, хижо водив окастою головою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 345); Може, то й вона підгледіла, як Павло цілував Катрусю?... Словник української мови в 11 томах