окей
ОКЕ́Й, О'КЕ́Й, част. ствердж., розм.
1. Уживається для вираження згоди, схвалення; добре, гаразд.
[Проворний:] Окей! Пляшки на стіл, сер Жук. А ви, леді і джентльмени, розбирайте сувенірні авторучки (А. Крижанівський).
2. у знач. пред. Добре, як слід, належним чином.
Усе о'кей.
Словник української мови (СУМ-20)