окей —
ОКЕ́Й, О'КЕ́Й, част. ствердж., розм. 1. Уживається для вираження згоди, схвалення; добре, гаразд. [Проворний:] Окей! Пляшки на стіл, сер Жук. А ви, леді і джентльмени, розбирайте сувенірні авторучки (А. Крижанівський). 2. у знач. пред. Добре, як слід, належним чином. Усе о'кей.
Словник української мови у 20 томах