окисел

О́КИСЕЛ, слу, ч.

Сполука хімічного елемента з киснем; оксид.

Надмір кисню веде до утворення вільних окислів заліза (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. окисел — о́кисел іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. окисел — О́КИСЕЛ (сполука хімічного елемента з киснем), ОКСИ́Д. Окислами називаються складні речовини, молекули яких складаються з атомів кисню й атомів іншого елемента (з наукової літератури); До напівпровідників належать.. сполуки металів із сіркою (сульфіди) і киснем (оксиди) (з журналу).  Словник синонімів української мови
3. окисел — О́КИСЕЛ, слу, ч. Сполука хімічного елемента з киснем; оксид. Надмір кисню веде до утворення вільних окислів заліза (Геол. ж., XIII, 1, 1953, 10).  Словник української мови в 11 томах