оклад
ОКЛА́Д, у, ч.
1. Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений у відповідності до посади, кваліфікації і т. ін.; заробітна плата, що видається за виконувану роботу.
Дивуватися було з чого. Коли це добровільно людина в професорському званні погоджується на нижчий ступінь та й ще з нижчим окладом плати? (Н. Рибак);
У зв'язку з упорядкуванням заробітної плати запроваджуються нова тарифна система і схема посадових окладів (з публіц. літ.).
2. іст. Грошовий податок.
Переважна більшість українських золотарів походила з міщан.., вони мали власні будинки, часто на магістратській або монастирській землі, за що сплачували “оклад” (з наук. літ.).
3. мисл. Оточення звіра на полюванні.
Трофеї мисливців виявилися солідними – чотири забитих вовки. Але іншим вдалося вирватись з окладу (з газ.);
// Лінія оточення звіра, що позначається якими-небудь мітками (прапорцями, гілками і т. ін.).
4. Металеве покриття, оздоблення на образах, книгах і т. ін.
В цей період [друга половина XVII ст.], наприклад, оклади (прикраси) ікон густо покриваються чіткими формами рослинного орнаменту, пишно розшивається квітами церковний одяг (з наук. літ.);
Золоторукий знав, що на столик треба покласти .. ще не викінчений оклад для книги (П. Загребельний);
Відвідувачі побачать .. стародавні Євангелія в золотих окладах (з газ.).
5. Компрес.
Успокоївся душевно панотець обіцянкою їмості, що вона йому на вечір злагодить зимний оклад до ноги (Л. Мартович);
Оклади з печеної цибулі роблять добре при болях горла (із журн.).
6. діал. Лишок.
Від часу, як Юра розстався з сином.., минув уже рік з окладом (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)