оковка

ОКО́ВКА, и, ж.

Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях, дерев'яних виробах і т. ін.; окова.

Скляні маленькі шибки з олов'яними оковками затягла срібна паморозь (С. Скляренко);

Він стояв поруч і розглядав мій чемодан. Насічка ініціалів, оковка на ріжках, пристрій для замка (А. Хорунжий);

З давніх-давен збереглися в нас величезні могили-кургани, як, наприклад, Чорна Могила в Чернігові, де були знайдені неоціненної мистецької вартості срібні оковки жертовних келихів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. оковка — око́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. оковка — -и, ж. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.; окова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оковка — ОКУТТЯ́ (те, чим оковують що-небудь), ОКО́ВА, ОКО́ВКА розм. рідко. Вони (давньоруські заступи) складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев'яної лопати (з посібника); На стільці з золотими оковами сидів кесар Болгарії Петро (С. Скляренко); Оковка ріжків чемодана.  Словник синонімів української мови
4. оковка — ОКО́ВКА, и, ж. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.; окова. Скляні маленькі шибки з олов’яними оковками затягла срібна паморозь (Скл., Святослав, 1959, 225); Він стояв поруч і розглядав мій чемодан.  Словник української мови в 11 томах