оковка
ОКО́ВКА, и, ж. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.; окова.
Скляні маленькі шибки з олов’яними оковками затягла срібна паморозь (Скл., Святослав, 1959, 225);
Він стояв поруч і розглядав мій чемодан. Насічка ініціалів, оковка на ріжках, пристрій для замка (Хор., Ковила, 1960, 18);
З давніх-давен збереглися в нас величезні могили-кургани, як, наприклад, Чорна Могила в Чернігові, де були знайдені неоціненної мистецької вартості срібні оковки жертовних келихів (Літ. Укр., 9.ІІ 1965, 2).
Словник української мови (СУМ-11)