оковка
ОКО́ВКА, и, ж. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.; окова.
Скляні маленькі шибки з олов’яними оковками затягла срібна паморозь (Скл., Святослав, 1959, 225);
Він стояв поруч і розглядав мій чемодан. Насічка ініціалів, оковка на ріжках, пристрій для замка (Хор., Ковила, 1960, 18);
З давніх-давен збереглися в нас величезні могили-кургани, як, наприклад, Чорна Могила в Чернігові, де були знайдені неоціненної мистецької вартості срібні оковки жертовних келихів (Літ. Укр., 9.ІІ 1965, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оковка — око́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- оковка — -и, ж. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.; окова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оковка — ОКО́ВКА, и, ж. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях, дерев'яних виробах і т. ін.; окова. Скляні маленькі шибки з олов'яними оковками затягла срібна паморозь (С. Скляренко); Він стояв поруч і розглядав мій чемодан. Словник української мови у 20 томах
- оковка — ОКУТТЯ́ (те, чим оковують що-небудь), ОКО́ВА, ОКО́ВКА розм. рідко. Вони (давньоруські заступи) складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев'яної лопати (з посібника); На стільці з золотими оковами сидів кесар Болгарії Петро (С. Скляренко); Оковка ріжків чемодана. Словник синонімів української мови