оковувати

ОКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКУВА́ТИ, рідко ОКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., кого, що.

Те саме, що обко́вувати 1, 2.

Оковували мене [люди] такими важкими ланцюгами, що я в три погибелі згиналася .. – скрикнула вона (Панас Мирний);

Дядько Яків закінчив оковувати другий чобіт і почав витягати колодку (Ю. Збанацький);

* Образно. [Квітка (підбігає з букетом):] Царице моя. Провідна зоре! Ви окували мою душу, сп'янили!.. (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. оковувати — око́вувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оковувати — -ую, -уєш, недок., окувати, рідко окути, -ую, -уєш, док., перех. Те саме, що обковувати 1), 2), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оковувати — ОБКО́ВУВАТИ (ОКО́ВУВАТИ) (куючи, покривати що-небудь металом), ОБКЛЕ́ПУВАТИ (ОКЛЕ́ПУВАТИ), КУВА́ТИ рідше, СКО́ВУВАТИ рідше. — Док.: обкува́ти (окува́ти), оку́ти рідше обклепа́ти (оклепа́ти), скува́ти. У кузні хлопці-ковалі вози обковують-кують... (М.  Словник синонімів української мови
4. оковувати — ОКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКУВА́ТИ, рідко ОКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. Те саме, що обко́вувати 1, 2, 5. Оковували мене [люди] такими важкими ланцюгами, що я в три погибелі згиналася..  Словник української мови в 11 томах