окреслювати
ОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док.
1. що. Обводити що-небудь лінією, рисками; обкреслювати.
Він довго дивився на всі пункти плану, один окреслив кілька разів червоним олівцем, другий синім (В. Собко);
// Проводити криву лінію, описувати коло.
Юрась Хомаха знімає з голови фетрового капелюха, в повітрі окреслює ним півколо (С. Чорнобривець);
Месери окреслили коло і перейшли в піке (Л. Дмитерко);
// Чітко визначати що-небудь.
Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав. Він тільки одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов'язків (Ю. Мушкетик);
Ми .. повинні строго окреслити обсяг етнографії як окремої дисципліни (М. Рильський).
2. що, перен. Робити чіткішими, виразнішими обриси, контури, форму чого-небудь.
На волоссі сніжинки, тонкий светр окреслював ніжну талію (А. Хорунжий);
Фіалковий ранок окреслив посірілі, стомлені обличчя бійців (І. Багмут);
Гніздами заіскрилися вогні земснарядів, і довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (С. Журахович).
3. кого, що, перен. Зображувати, змальовувати, описувати кого-, що-небудь.
А. Малишко обирає [для своїх поезій] скромні військові професії – саперів, кашоварів, регулювальниць – і з силою справжнього майстра окреслює характери воїнів (з навч. літ.);
Письменник [М. Сказбуш] чітко окреслює образ, юні персонажі його оповідання живі, їх виразно бачиш перед собою (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)