округлювати
ОКРУ́ГЛЮВАТИ, юю, юєш і ОКРУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОКРУГЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., що.
1. Надавати чому-небудь круглої, округлої форми.
Боцман здивовано округлює очі (Д. Ткач);
Погладив [Дмитро] коня біля вух, і він, округляючи шию.., потягнувся .. до свого господаря (М. Стельмах);
Валентина округлила лице добродушною посмішкою (В. Логвиненко).
2. Виражати число наближено, відкидаючи або додаючи одиниці, дробові цифри; заокруглювати.
Великі дробові числа округлюють для зручності обчислення (з навч. літ.);
Дописував [Павло] цифри в зведеннях, округляв їх (Ю. Мушкетик);
// розм. Доводити що-небудь до значних розмірів; збільшувати.
– Ну, вельможному пану гетьману добре відомо, що Бетлем-Габор склав угоду з Стамбулом про те, що він приєднує до Туреччини всі завойовані землі, трохи округливши свої володіння (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)