окручувати

ОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., кого, що, розм., рідко.

Те саме, що обкру́чувати.

Легенький ляск, знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко);

Він би, може, сміявся, .. лицявся б до жінки, окручував би її навколо себе, мов у танці.., поки б і вона не подобріла (Леся Українка);

Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко);

[Савка:] От я ручуся головою: якщо ви залишитеся тутечки, то вас зараз же об'являть нареченими, а потім зовсім окрутять! (Я. Мамонтов).

Значення в інших словниках

1. окручувати — окру́чувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. окручувати — -ую, -уєш, недок., окрутити, -учу, -утиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обкручувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окручувати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. окручувати — ОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обкру́чувати. Легенький ляск, знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (Фр., III, 1950, 204); Він би, може, сміявся, ..  Словник української мови в 11 томах
5. окручувати — Окру́чувати, -чую, -єш сов. в. окрути́ти, -чу, -тиш, одн. в. окрутну́ти, -ну, -не́ш, гл. = обкручувати, обкрутити, обкрутнути.  Словник української мови Грінченка