окрім
ОКРІ́М, прийм., з род. в.
Те саме, що крім.
– Я перебралась до дочки, бо і в мене теж нема родини, окрім дочки-єдиниці (І. Нечуй-Левицький);
Всі посумніли, окрім Митруня, бо він не розумів.., куди хлопці йдуть (Л. Мартович);
Рухнувся натовп, загомонів, посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)