окрім
ОКРІ́М, прийм., з род. в., розм. Те саме, що крім.
— Я перебралась до дочки, бо і в мене теж нема родини, окрім дочки-єдиниці (Н.-Лев., IV, 1956, 278);
Всі посумніли, окрім Митруня, бо він не розумів.., куди хлопці йдуть (Март., Тв., 1954, 145);
Рухнувся натовп, загомонів, посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах (Гончар, І, 1959, 48).
Словник української мови (СУМ-11)