окріпнути
ОКРІ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. окрі́п і окрі́пнув, ла, ло; док.
1. Набратися сили, здоров'я; зміцніти.
Прошу одписати мені до Чернігова, бо хоч лікарі посилають мене на південь, але .. про дорогу нічого й думати, хіба як окріпну трохи (М. Коцюбинський);
Федір дивився на Олексу, і радістю повнилось серце. Він таки не верболіз. Йому ще довго гойдатись під вітром. Але приспіє час, він .. окріпне, підійметься (Ю. Мушкетик).
2. Стати міцнішим, стійкішим; укріпитися.
[Юрко:] Ми ще не окріпли, ще тільки починаємо діло. Чув же, що подекуди вже гострять на нас зуби і піняться? (М. Кропивницький);
Бачу, мій Григорій підбадьорився, духом окріп (І. Волошин).
3. Посилитися, збільшитися (про мороз).
Мороз надвечір окріпнув значно (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)