оксамит
ОКСАМИ́Т¹, у, ч.
Тканина з густим коротким ворсом з натурального шовку або штучного волокна.
– Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Т. Шевченко);
Мати вбирала її в оксамит та шовк (І. Нечуй-Левицький);
Патефон м'яко ліг на обтягнуте оксамитом крісло (Є. Кравченко);
* У порівн. Дорога суха, аж курява в'ється, Збоку зелені ниви простяглися, Неначе оксамит, сяють на сонці... (М. Коцюбинський).
ОКСАМИ́Т², у, ч., бот.
Те саме, що о́рлики.
Оксамит, півники, любисток, Нечоси-панночки цвіли (О. Бодянський).
Словник української мови (СУМ-20)