оксамит
Оксамит, -ту
м.
1) Бархатъ. Чорним оксамитом руки вкрила. Чуб. V. 781. У золоті, в оксамиті мов та квіточка укрита, росла я, росла. Шевч.
2) раст. Aquilegia vulgaris L. ЗЮЗО. І. 112.
3) — коштовий. раст. Thaliatrum strictum Andrz. ЗЮЗО. I. 138.
Словник української мови Грінченка