оксамитовий
ОКСАМИ́ТОВИЙ, а, е.
1. Зробл., зшитий з оксамиту.
Між .. колонами .. стояв трон з кріслом, завішаний зверху аж до стелі червоним оксамитовим балдахіном (І. Нечуй-Левицький);
Перед очима стояла Марія в оксамитовій сукні з сліпучими камінчиками на пряжці пояса (В. Кучер);
* Образно. Зоряне небо низько припадало чорним оксамитовим лоном до мовчазної тайги (О. Донченко);
// Оббитий, обшитий або обтягнутий оксамитом.
Жінки прибирали з столу, а які сиділи на оксамитовій канапі і щось собі гомоніли (А. Головко);
Оксамитовий футляр.
2. перен. Який чимсь нагадує оксамит, схожий на оксамит.
Очі оксамитові, чорні, – здається, сам вогонь говорив ними... (Панас Мирний);
Піднесла [мишка] до мордочки свої дрібні оксамитові лапки (І. Франко);
Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим мохом, високо сягає рябеньким стовбуром (М. Коцюбинський);
Оксамитовий намул м'яко зашавкотів під шинами (О. Гончар).
3. перен. Приємний, м'який (про голос, звук).
Шевченко дійшов до Соборної площі, де, виповнюючи небо низьким оксамитовим басом, гув великий і важкий .. соборний дзвін (З. Тулуб);
Ремствував [дядечко] не раз оксамитовим басом, Що через родичів, через мужву оту Він партію, мовляв, утратив золоту (М. Рильський);
Звичним оксамитовим гуготінням співала домна, низькі хмари злякано підносились вище, пропливаючи понад ніччю (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)