олов'яний
ОЛОВ'Я́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до о́лово;
// Зробл. з олова.
Коло порога в куточку стояла товста палиця з важким олов'яним держалном (І. Нечуй-Левицький);
Знадвору через вузькі, але високі вікна, в олов'яні рами яких вставлено було скляні круглі шибки, .. вливалось багато світла (С. Скляренко);
// Який має в своєму складі олово.
Родовища олов'яного каменю;
// Стос. до видобування олова.
Олов'яна промисловість;
Олов'яний завод.
2. заст. Свинцевий.
Вже ціла купа сього олов'яного бобу лежала тут, і один старий козак згортав цей біб у мішечки (О. Маковей).
3. перен. Який кольором нагадує олово; сріблясто-білий з тьмяним полиском.
Пусто і мертво по полю, по гаю, Лиш олов'янії хмари вкривають Весь небозвід (І. Франко);
Студений вітер б'є в холодні вікна, І олов'яний важко дише став (М. Рильський).
4. перен. Який нічого не виражає; тьмяний, невиразний (про очі, погляд).
Микола відвернувся, підійшов до вікна. Олов'яним поглядом окинув вулицю (П. Кочура);
Олов'яні очі обмацали руді Тимкові чоботи (Григорій Тютюнник).
5. перен. Важкий, гнітючий.
Гнітюча, олов'яна тиша залягла над окупованим селом (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)