олімп
ОЛІ́МП, у, ч.
1. (з великої літери). Гора, на якій, за віруваннями стародавніх греків, жили боги.
Щось величне й гарне встає перед очима: давній Олімп з богами, .. закутаний в сизу імлу (І. Нечуй-Левицький);
Вже по дорозі до Салонік з правого боку весь час стояв перед нами Олімп (М. Коцюбинський);
// Зібрання, сонм богів.
* Образно. [Любов:] Закон причинності, спадок, виродження, – от наші нові боги... [Острожин:] Веселий Олімп, нема що казать! (Леся Українка).
2. жарт., ірон. Верхівка визначних діячів літератури, мистецтва і т. ін.
Сходження на футбольний олімп – заповітна мрія кожного гравця, який шанує себе (з газ.);
Літературний олімп.
Словник української мови (СУМ-20)